Говорячи енциклопедичною мовою, опалубка являє собою тимчасову конструкцію, що слугує формою для бетонної суміші під час зведення бетонних та залізобетонних споруд (житлові будинки, споруди промислового призначення тощо) або їх окремих частин (фундамент, колони тощо); допоміжна конструкція з дерева, металу, пластику, картону та інших матеріалів для надання монолітним конструкціям певної визначеної форми.
Опалубка монтується безпосередньо на місці їх будівництва, її система переважно складається з формоутворюючих елементів, що підтримують саму конструкцію, та кріплення.
Історія використання опалубки сягає Древнього Риму, де вона переважно виготовлялася із дерев'яних дошок. В той час роль бетону виконувала суміш піску та вапняного розчину.
В другій половині ХХ-го століття широкого застосування набули так звані "панелі" - залізобетонні конструкції, які виготовлялися на окремому підприємстві та транспортувалися до місця будівництва, де з'єднувалися між собою шляхом зварювання металевих основ.
Це виявилося непрактичним у процесі експлуатації та економічно невигідним у процесі самого будівництва, тому, з точки зору логістики, оптимізації та надійності, широкого застосування набули монолітні конструкції, що виготовляються безпосередньо на самому об'єкті будівництва. І ключову роль у їх зведенні відіграє саме опалубка, яка з часів Древнього Риму вдосконалювалася та видозмінювалася і сьогодні виготовляється нашим підприємством з врахуванням усіх як світових так і власних наукових та технологічних досягнень.